неділя, 4 серпня 2013 р.

Барвінок, Стільско з печерами і знову Барвінок

Скільки років їздив до коханої тещі, та і просто біля Стільська, а скільки читав, а лиш тепер випала нагода просто поїхати і нарешті на власні очі побачити залишки стародавнього 40-ка тисячного городища білих хорватів. Зі мною їздив племінник дружини, то ж на фотах він основний, а я фотографував, відповідно. Щодо печер, то про них писано багато. Приділив їй увагу Explorer, також не забула про них Блека, Вікі, та і кожен, хто катається в тих місцях, робили фоти цього стародавнього об’єкту. Один з гарних дописів на ЖЖ знаходиться тут.
В дорогу ми вирушили з Барвінку, перед тим добре скупавшись.  Поїхали вздовж озера і біля новороздільських дач до Іліва, де в лісі чомусь шляк трафив GPS. В Ілові перевалили гірку і добралися до Стільська. Почалися пагорби з випираючими каменюками:

В Стільську звернули  поглянути на церкву, яка, вочевидь, була перебудована з колишнього костелу. Місце вибрано стандартно, на пагорбі, щоб було звідусіль видно:
Біля церкви невеликий місцевий цвинтар з пам’ятником загиблим героям:
 На роздоріжжі в Стільсько я зробив знімок гори, просто сподобався краєвид:

 На виїзді зі Стільська приємно вразив дизайн місцевого генделика. Кілька альтанок, озерце поряд, холодний квас гарно вплинули на наше самопочуття:


 Садиба господаря теж оформлена з елементами дизайну:
 Нарешті по дорозі зі Стільська на Дуброву почали появлятися перші печери:
 Тарас зиряє всередину:

 Тарас поліз вгору подивитися, чи немає там ще чогось цікавого:

 Жертовник спереду:
І збоку:
А ось нарешті "нірки" - житлові приміщення:
 Українська натура, ніщо не має пропасти - дбайливо закриті дверима з замком деякі з тих "нірок":

 По дорозі трапилась цікава композиція: сучасний пам’ятник
 і старіший з польським написом

Далі була дорога на Старий Розділ і потім до Нового Роздолу знову на Барвінок, змити з себе пилюку і освіжитися.
Весь трек виглядав таким чином:

Немає коментарів:

Google Analytics