- Djview4 має в собі експорт в pdf. Недолік: не завжди вихідний файл читається.
- Друкувати в файл (в посткрипт) (або djvups filename.djvu filename.ps), потім переганяти в в pdf за допомогою ps2pdf. Недолік: громіздка операція, особливо коли багато сторінок, крім того, виходить великий за розміром файл pdf.
- ddjvu -format=tiff ваш_файл.djvu ваш_файл.tiff , а потім tiff2pdf -j -o ваш_файл.pdf ваш_файл.tiff . Працює дуже добре.
- Скористатися чудовим скриптом. Працює супер, треба мати pdftk.
- Користатися cups-pdf. Це фактично то саме, що і 2-й пункт, тільки більш зручніше.
понеділок, 16 листопада 2009 р.
Конвертація djvu в pdf в лінуксі
пʼятниця, 19 червня 2009 р.
Проблеми з мишою в новому Xorg в зв’язці з hal
1. Створити файлик /etc/hal/fdi/preprobe/10-blacklist.fdi з таким вмістом:
<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<deviceinfo version="0.2">
<device>
<match key="info.category" contains="input">
<match key="input.product" contains="Macintosh">
<merge key="info.ignore" type="bool">true</merge>
</match>
</match>
</device>
</deviceinfo>
2. Записати файл, перезапустити hal через sudo /etc/init.d/hal restart в Убунту чи sudo /etc/rc.d/hal restart в Archlinux.
3. Рестартувати X-сервер sudo /etc/init.d/gdm restart в Убунту або /etc/rc.d/gdm restart в Archlinux.
4. Перевірити, що є одна миша, заглянувши в /var/log/Xorg.0.log або запустивши xinput list.
Рецепт взятий звідси. Крім того, постійно в інтернеті є нарікання, що hal-івські правила погано документовані, причому немає аплікації, яка б могла на ходу змінювати їх по бажанню користувача. Наприклад, я довго бився, як в новому Xorg зробити так, щоб по замовчуванні були ті розкладки клавіатури, які мені потрібні. Виявилося, що це робиться досить просто через hal правила. А саме, треба створити файлик /etc/hal/fdi/policy/10-keymap.fdi з таким вмістом:
<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<deviceinfo version="0.2">
<device>
<match key="info.capabilities" contains="input.keypad">
<merge key="input.xkb.rules" type="string">base</merge>
<merge key="input.xkb.model" type="string">pc105</merge>
<merge key="input.x11_driver" type="string">evdev</merge>
<merge key="input.xkb.layout" type="string">pl,ua</merge>
<merge key="input.xkb.variant" type="string">,unicode</merge>
<merge key="input.xkb.options" type="string">grp:alt_shift_toggle,lv3:ralt_switch,grp_led:scroll</merge>
</match>
</device>
</deviceinfo>
фактично прописавши те, що раніше було в xorg.conf. Правила hal, які вміщаються в /etc/hal/fdi/policy, перезаписують правила по замовчуванню, які можна знайти в /usr/share/hal/fdi/. Позадававши таким чином відповідні пристрої в власноручно написаних правилах, можна дійсно спокійно видаляти xorg.conf. Не знаю, наскільки такий спосіб є зручніший від того, щоб все було компактно в xorg.conf...
неділя, 5 квітня 2009 р.
Інсталяція Swiftfox в Ubuntu
Проце інсталяції для Убунту нескладний, можна потягнути з http://getswiftfox.com/deb.htm пачку, або додати репозитарії:
$ sudo echo "deb http://getswiftfox.com/builds/debian unstable non-free" > /etc/apt/sources.list.d/swiftfox.list
$ sudo aptitude update && aptitude search swiftfox
$ sudo aptitude install swiftfox-ваша_версія_процесора
середа, 4 лютого 2009 р.
Conky - легкий і зручний системний монітор
вівторок, 19 серпня 2008 р.
неділя, 17 серпня 2008 р.
Доповнення про Wireless Pentagram WU61RL, rt73 wireless драйвери і WPA2
Отже, Wireless Pentagram WU61RL працює під лінуксом на драйвері rt73, який можна стягнути з офіційного сайту http://www.ralinktech.com.tw. Однак мені так і не вдалося до цього часу заставити запрацювати ці драйвера (або помилки при компілюванні, або просто висне комп при запусканню модуля). Наступні мої спроби були з ndiswrapper, про які я вже писав, однак мені ніяк не вдалося запрацювати цей драйвер з WPA2 кодуванням, причому під WEP працювало все чудово. Звичайно, хочеться досконалості, то ж я продовжив експерименти, і зрештою мені вдалося знайти комбінації для вже скомпільованих в ядрі драйверів rt73usb та самостійно компільованих драйверів з http://rt2x00.serialmonkey.com/.
Так виглядає /etc/network/interfaces для модуля ядра rt73usb (в мене статичне ip!!!):
# WPA2 rt73usb
auto wlan0
iface wlan0 inet static
wpa-driver wext
wpa-ssid MYNETWORKNAME
wpa-ap-scan 1
wpa-proto RSN
wpa-pairwise CCMP
wpa-group CCMP
wpa-key-mgmt WPA-PSK
wpa-psk GENERATED_BY_wpa-password_KEY
address 192.168.0.2
netmask 255.255.255.128
gateway 192.168.0.1
А це для скомпільованого драйвера rt73:
# WPA2 rt73
auto wlan0
iface wlan0 inet static
address 192.168.0.2
netmask 255.255.255.128
gateway 192.168.0.1
pre-up ifconfig wlan0 up
pre-up iwconfig wlan0 mode managed
pre-up iwconfig wlan0 essid MYNETWORKNAME
pre-up iwpriv wlan0 set AuthMode=WPA2PSK
pre-up iwpriv wlan0 set EncrypType=AES
pre-up iwpriv wlan0 set SSID=MYNETWORKNAME
pre-up iwpriv wlan0 set WPAPSK=MY_WIRELESS_WPA2_PASSWORD
pre-up iwpriv wlan0 set SSID=MYNETWORKNAME
Таке я додав до файлу /etc/modprobe.d/blacklist :
# wireless
blacklist rt2500usb
blacklist rt2x00usb
blacklist rt2x00lib
blacklist rt73usb
#blacklist rt73
blacklist ndiswrapper
Як видно, зараз я працюю з самотужки скомпільованим драйвером rt73. Для rt73usb достатньо розкоментувати стрічку з rt73 та закометувати стрічку з rt73usb.
Корисний скрипт wirelesstest.rt73 для підтримки перевірки безпровідного зв’язку (ідею я потягнув на форумі Убунту), лежить в /usr/local/bin/:
#!/bin/bash
# FILENAME: /usr/local/bin/wirelesstest
# note the backticks in the next line
if ! `ping -c3 192.168.0.1 >/dev/null 2>&1` ; then
/etc/init.d/networking stop
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: net stoped" >> /var/log/syslog
/sbin/modprobe -r rt73usb
/sbin/modprobe -r rt2x00usb
/sbin/modprobe -r rt2500usb
/sbin/modprobe -r rt2x00lib
/sbin/modprobe -r rt73
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: rt73 unloaded" >> /var/log/syslog
lsmod | grep rt73 >> /var/log/syslog
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: sleeping 5s" >> /var/log/syslog
sleep 5s
/sbin/modprobe rt73
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: rt73 loaded" >> /var/log/syslog
#modprobe -r rt73usb
#modprobe -r rt2x00usb
#modprobe -r rt2500usb
#modprobe rt73usb
/etc/init.d/networking start
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: net started" >> /var/log/syslog
fi
exit 0
і подібний wirelesstest.rt73usb для rt73usb:
#!/bin/bash
# FILENAME: /usr/local/bin/wirelesstest
# note the backticks in the next line
if ! `ping -c3 192.168.0.1 >/dev/null 2>&1` ; then
/etc/init.d/networking stop
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: net stoped" >> /var/log/syslog
/sbin/modprobe -r rt73usb
/sbin/modprobe -r rt2x00usb
/sbin/modprobe -r rt2500usb
/sbin/modprobe -r rt2x00lib
/sbin/modprobe -r rt73
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: rt73usb unloaded" >> /var/log/syslog
lsmod | grep rt >> /var/log/syslog
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: sleeping 5s" >> /var/log/syslog
sleep 5s
/sbin/modprobe rt73usb
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: rt73usb loaded" >> /var/log/syslog
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: sleeping 2s" >> /var/log/syslog
sleep 2s
/etc/init.d/networking start
echo "`date +%b" "%d" "%T` `hostname` wirelesstest: net started" >> /var/log/syslog
fi
exit 0
Скрипт запустається через cron, для цього через sudo crontab -e додається лінійку
* * * * * /usr/local/bin/wirelesstest
Ця стрічка буде перевіряти зв’язок через кожну хвилину, а оця
*/4 * * * * /usr/local/bin/wirelesstest
через кожні 4 хвилини. Зрозуміло, треба замість wirelesstest вписати відповідно wirelesstest.rt73 або wirelesstest.rt73usb відповідно, зробити виконувальними файли /usr/local/bin/wirelesstest.rt73 та /usr/local/bin/wirelesstest.rt73usb, і перезапустити cron. Результат можна дивитися через tail -f /var/log/syslog .
Цікаво, що з ndiswrapper драйвером WICD показує, що мережа має кодування WEP, хоча насправді це WPA2. Аналогічно перевірялося з rutilt.
пʼятниця, 6 червня 2008 р.
Google Gadgets і Убунту 8.04

Доповнення: Появився і готовий пакет для Убунту на GetDeb.
субота, 24 травня 2008 р.
Мої нотатки щодо пришвидшення роботи Убунту та Гнома
- Перейти на reiserfs, яка, як кажуть, є швидша за ext3 і добра, коли є багато малих файлів, тому її рекомендують використовувати для рут-розділу. -- Особливого пришвидшення не відчув, міряв швидкість hdparm -tT /dev/sdXX.
- Монтувати /tmp як tmpfs (рядок в /etc/fstab: tmpfs /tmp tmpfs rw ). Використовує швидшу пам'ять RAM замість твердого диску для тимчасових файлів. -- Не знаю, чи щось дало.
- У /etc/fstab поставити опції монтування для ext3: noatime; для reiserfs: notail,noatime. -- кажуть що це найшвидші опції...
- Поміняти Nautilus на PCMan (інстальнувши його перед тим), а саме: у файлі /usr/share/applications/nautilus-computer.desktop поміняти стрічку з Exec на Exec=pcmanfm / , у файлі /usr/share/applications/nautilus-home.desktop поміняти стрічку з Exec на Exec=pcmanfm , у файлі /usr/share/applications/nautilus-folder-handler.desktop поміняти стрічку з Exec на Exec=pcmanfm %U. -- Оце серйозно допомогло, Наутілус серйозно гальмував систему.
- Забрати затримку в відкривання меню в Гном: створити в домашній директорії, якщо його нема, файл .gtkrc-2.0, і в ньому вписати gtk-menu-popup-delay = 0. -- Дало пришвидшення відкривання меню Гнома.
- Зменшити використання ресурсів при пересуванні вікон командою (міняє опції конфігурації Metacity в Гном): gconftool-2 --type bool --set /apps/metacity/general/reduced_resources true. -- Ця опція теж позитивно вплинула.
- В файлі /etc/init.d/rc поміняти CONCURRENCY=none на CONCURRENCY=shell. -- Кажуть, що дає серйозне підвищення продуктивності системи для дво і більше ядерних компів.
- Поміняти або, якщо нема, то вставити в файлі /etc/sysctl.conf стрічку vm.swappiness=0 або vm.swappiness=10. Це міняє дефолтове значення 60 в Убунту. -- Не знаю, чи то щось дало.
- Інсталювати preload: sudo apt-get install preload. Слідкує за аплікаціями, які запускає користувач, і при наступному їх старті полегшує запускання. -- Напевно щось дало
- Додати назву машини в /etc/hosts:
127.0.0.1 localhost
на
127.0.1.1 назва_машини127.0.0.1 localhost назва_машини
-- Можливо і дає пришвидшення аплікацій, пов'язаних з мережею.
127.0.1.1 назва_машини - Зменшити кількість відкритих консолей: перейменувати файли tty3, tty4, tty4, tty6 в /etc/event.d/ або в тих файлах закоментувати стрічки, що починаються з start on runlevel. Таким чином, залишиться два термінали tty1 і tty2, що цілком достатньо. -- Ну ця опція в будь-якому випадку дає зменшення затратності системи.
- Змінити в /etc/X11/xorg.conf опцію Defaultdepth 24 на Defaultdepth 16. -- При моїй 64 меговій відеокарті Nvidia GeForce2 MX/MX 400 це серйозно покращило продуктивність.
- Забрати ipv6. Не знаю який кращий, а може і обидва добрі. Перший: прописати blacklist ipv6 в файлі /etc/modprobe.d/blacklist. Другий: в файлі /etc/modprobe/alias закоментувати стрічку alias net-pf-10 ipv6 і додати стрічки
alias net-pf-10 ipv6 off
alias net-pf-10 off
alias ipv6 off - sudo cpufreq-selector -g performance - перевести процесор в режим видайності.
Посилання:
http://wiki.archlinux.org/index.php/Gnome_Tips
http://www.neowin.net/forum/index.php?showtopic=584156
http://sidux.com/PNphpBB2-viewtopic-t-3484-start-0.html
http://ubuntusoftware.info/Howto_tweak_ubuntu_ultimate.html
How_to_setup_Hardy_for_speed
вівторок, 20 травня 2008 р.
Виправлення першого робочого дня в Gnome Calendar
Рецепт на виправлення я потягнув звідси.
Отже:
1. sudo nano /usr/share/i18n/locales/uk_UA
2. Знайти стрічки з first_weekday і first_workday, поміняти значення на 1 і зберегти файл.
3. Наново згенерувати локаль: sudo locale-gen
4. Вбити Гном (він перезапуститься): killall gnome-panel
Це все. Потім перевірити, що робочий день починається з ПОНЕДІЛКА ;-)
субота, 26 квітня 2008 р.
Як відновити втрачену таблицю розділів
неділя, 30 березня 2008 р.
Тіпси як пришвидшити Убунту
Вчора серйозно розмірковував щодо переходу з Убунту на Arch-linux, але на разі не назбирав достатньо аргументів, які б визначили подальшу долю мого компа, з якого я стараюся витиснути все до можливості.
Але скориставшись деякими вказівками з матеріалу, поданого вище, наразі перестав про це думати - пацієнт себе почув значно краще :-)
Linux дефрагментатор????
defrag
==========
INTRO:
Defrag is a set of scripts designed to measure and cope with filesystem fragmentation. Currently, it only consists of "defrag".
USAGE:
Fragtool's syntax is:
/usr/sbin/defrag [-h] [-n passes] [--passes n] [-t threshold] [--threshold n] [-a] [--analyze] [--help] path
When invoked, defrag will analyze the given path recursively for file fragmentation and print out a summary of its findings. Next, it will ask you if you'd like to run any defragmentation passes.
Fragtool also takes an optional passes argument, which makes it perform fully non-interactively. Positive number of passes will perform that many passes and exit, while zero passes will just print out the summary and exit.
==========
FAQ
==========
Q: A defragger? For Linux? Are you crazy?
A: No, I certainly am not. Under certain circumstances, even the most fragmentation-resistant filesystems get fragmented. Don't believe me? Look around with defrag. Whether or not filesystem performance is affected can be debatable at times, though I personally have to say that when a 300MB torrent is split into 5000 fragments, read speed is drastically affected.
Q: What filesystems is it compatible with?
A: Any filesystem that Linux can write to. The tool is pretty filesystem agnostic, but does require that filefrags be able to understand the layout of files.
Q: Is it safe to use?
A: Defrag works great in the author's extensive testing with all kinds of files. However, I cannot be certain that it does not damage your setup, so use with caution like any other fragmentation tool. As long as you use a journaling filesystem, the process is atomic. Before defragging a file, we make sure that it is not open for write access. Also, before doing the in-place replacement at the end of a defrag, we make sure again that the file has not changed. These are the same precautions that the tried-and-true xfs_fsr XFS defragger uses.
Q: Is it safe to interrupt?
A: Yes, defrag will safely clean up after itself. In the case of abrupt termination (SIGKILL, power off, etc), fragtools will leave behind ".defrag" temporary folders on the filesystem. They are owned by root with a mode of 000, and can be easily located and cleaned up using "find".
Q: Does it resume where it left off after an interrupt?
A: No. It doesn't. It sounds cool though.
Q: Is it effective?
A: Depends on the particular filesystem it is being used on. The defragmentation algorithm either fully defragments a file on the first try, get progressively better in subsequent passes, or is unable to make any improvement for infinite numbers of passes. Usually, if the file is not defragmented by the 10th pass, it's a lost cause. But in general, you will see improvements on fragmented filesystems. You will not see great improvements if you obsessive-compulsively run the defragger on the same set of files. Get a life.
Q: How many passes should I run?
A: Generally, anything from 5-10 passes is good. If it's not defragmented by then, chances are that your filesystem does not have enough contiguous free space to defragment the file. Go by what you feel is good after running the 5-10 passes.
Q: I run XFS. Should I use this, or xfs_fsr?
A: If you are interested in defragmenting, use xfs_fsr. It is faster by orders of magnitude, not to mention that it is production-tested. If you would like to get fragmentation statistics, defrag is the perfect tool to get that.
Q: If you think this is so great, why hasn't anyone else written a defragmenter for Linux?
A: Others indeed have. A user at forums.gentoo.org wrote a perl fragmentation checker, and Con Kolivas wrote a bash script defragger. Fragtool was inspired by both of these efforts, and aims to intelligently combine the two to perform the task more intelligently (i.e. do not try defragmenting defragmented files, do not make fragmentation worse than before, etc).
Переконвертування тегів mp3 з cp1251 в UTF-8
find . -name "*.mp3" -print0 | xargs -0 mid3iconv -e CP1251 -d > ~/convert.log
середа, 13 лютого 2008 р.
SLAX, USB-flash і мій комп-ветеран
- Засунути USB флешку в комп'ютер (з лінуксом)
- Відкрити термінал і надрукувати sudo su
- apt-get install syslinux (якщо у Вас нема syslinux)
- apt-get install mtools (якщо нема mtools)
- Перевірити з допомогою fdisk -l список всіх девайсів в системі і визначити який з них відповідає Вашій флешці
- Запустити mkdiskimage -4 /dev/sdx 0 64 32 (замінивши букву x дійсною буквою для Вашої флешки)
- Почекати аж поки закінчиться процес, перевірити знову fdisk -l чи геометрія вашої флешки стала такою як потрібна ("64 heads, 32 sectors")
- Запустити syslinux /dev/sdx4 (де знову x треба замінити потрібною буквою). Команда зробить флешку завантажувальною
- Після цього записати на флешку дистрибутив з колекції http://www.linux-live.org/.
- Ребут
понеділок, 14 січня 2008 р.
Декодери,енкодери,конвертери,плеєри, ріп під Лінукс
пʼятниця, 21 грудня 2007 р.
Nvidia і hibernate в Ubuntu
Option "NvAGP" "1"в секції "Device" в xorg.conf зняла проблему відразу.
Оптимізація Кубунту
вівторок, 9 жовтня 2007 р.
Підключення Wireless Pentagram WU61RL
Попалася мені на розпродажі Wireless USB карта Pentagram WU61RL. Насправді вона не Pentagram, лінукс її ідентифікує як ID 148f:2573 Ralink Technology, Corp.На компакт-диску з драйверами і софтом нічого для лінукса не було чомусь, хоча на коробці писало, що карта сумісна з усіма операційками, в тому числі і з лінуксом. Отже, всадив я її в гніздо USB і, о диво, в мене відразу появився wlan0. Як виявилося, в Кубунту в ядрі вже були скомпільовані драйвера під неї, а саме rt73usb, rt2x00usb. При запиханні карти в комп піднімався ще модуль rt2500usb, але він чомусь спричиняв злітання карти, що виявилося шляхом екпериментів з відключанням і підключанням даних модулів. Я також екпериментував з ndiswrapper ом, карта теж ідентифікується, але чомусь я її ніяк не міг заставити працювати з WAP i WAP2 кодуванням. Я не знаю достеменно, як це зроблено в кубунту, але достатньо було прописати правильно опції для інтерфейсу wlan0 в файлі /etc/network/interfaces (червоним кольором мої коментарі):
auto wlan0 -підняти інтерфейс wlan0 під час завантаження
#iface wlan0 inet dhcp -це закоментовано, але можна використати, якщо нема статичної адреси. При присвоєнні адреси IP через dhcp лінійки з address, netmask і gateway непотрібні
iface wlan0 inet static -для статичної адреси
address 192.168.0.2 -мій статичний адрес IP
netmask 255.255.255.0 -маска
gateway 192.168.0.1 -шлюз
wpa-driver wext -який драйвер використовує wpa_supplicant для роботи з картою
#wpa-driver ndiswrapper -то само, але коли карта піднімається за допомогою ndiswrapper
wpa-ssid назва_сітки - вписати назву сітки, з якою збираєтеся з'єднуватися
wpa-ap-scan 1 -тип сканування сіток
wpa-proto RSN -власне вказує що це WPA2 сітка
wpa-pairwise CCMP -для AES
wpa-group CCMP -для AES
wpa-key-mgmt WPA-PSK -керування ключами
wpa-psk dbdfc38b979d36828c045017735285e342 -ключ, згенерований за допомогою wpa_passphrase
Ну це власне і все. Після того перезапустити сітку:
/etc/init.d/networking restart
і все повинно запрацювати. При цьому запуститься wpa_supplicant, який і буде відповідати за WPA2 шифрування. Рекомендується закоментувати в /etc/network/interfaces стрічки, що відносяться до eth0 (у випадку, якщо мережевий кабель все ще є у гнізді, щоб не було конфлікту):
#auto eth0
#iface eth0 inet dhcp
або
#auto eth0
#iface eth0 inet static
#address 192.168.0.2
#netmask 255.255.255.0
#gateway 192.168.0.1
Можна було б поставити i knetworkmanager, але він не працює з статичним ip, тож я від нього відмовився, оскільки це стаціонарний комп, який буде під'єднаний тільки до однієї сітки і мати тільки одну незмінну статичну адресу.
Доповнення: як показала практика, готові модулі ядра rt73usb, rt2x00usb працюють нестабільно, тож довелося їх прописати в blacklisted модулях і замість них скористатися модулем rt73 з http://rt2x00.serialmonkey.com. Після цього все запрацювало стабільно. Ось детальний опис.
Доповнення: Перевірено на Arch i Slackware, готові модулі працюють явно нестабільно, при швидкості більше ніж 300 к/с комп починає страшенно гальмувати. При заміні на rt73 швидкість > 1 M/s поводить себе нормально.
четвер, 13 вересня 2007 р.
Як встановити Лінукс з твердого диску, не записуючи на СД чи ДВД
Нижче подаю текст, можливо, як буду мати час, перекладу на українську.
Апдейт. Мій вільний переклад:
Як заінсталювати Лінукс безпосередньо з твердого диску, не використовуючи запису на СД чи ДВД
Після того, як Ви скачали дистрибутив Лінукса з інтернету, Вам потрібно записати його на ДВД або ж на кілька СД, щоб його заінсталювати. Загалом ці CD чи DVD використовуються тільки один раз і після того залишаються без вжитку, тим більше, що майже кожен дистрибутив Лінукса оновлюється кожних 6 місяців. Таким чином, якщо Ви збираєтесь оновлювати до нових версій, то у Вас назбирається купка CD, які, фактично, Вам вже не потрібні. Яке непотрібне нищення CD-дисків! Однак, використовуючи маленький трюк, Ви можете заінсталювати будь-який дистрибутив Лінукса безпосередньо з твердого диску без запису його на CD або DVD. Умовою для цього є заінстальована операційна система на Вашому комп'ютері. Це очевидно, тому що якщо Ви не зможете завантажити Вашу машину, Ви не зможете нічого заінсталювати; і ми не будемо завантажуватися з лінуксовського диску, оскільки в нас його не буде. Тут я опишу фокус з Microsoft Windows як з вже заінстальованою операційною системою.
Майже всі лінуксовські інсталери використовують два файли, щоб завантажити комп'ютер: ядро лінукса, і початкову кореневу файлову систему, яка містить мінімальний набір директорій, які монтуються перед тим, як вже буде наявна справжня коренева файлова система. Цю файлову системи також називають Ram disk (initrd). Ми будемо використовувати ці два файли, щоб завантажитись. Тепер опишемо всю процедуру.
1. Для початку ми повинні скопіювати ISO файл(и) Лінукса на твердий диск. Потрібно впевнитися, що партиція на твердому диску є FAT32 (це у випадку, якщо дистрибутив, який Ви інсталюєте, не має підтримки читання/запису NTFS). Деякі дистрибутиви вимагають копіювання ISO файлу(ів) в кореневу партицію. Якщо Ви будете зберігати їх в якійсь директорії, інсталятор може не знайти їх.
2. Використовуючи Winrar, відкрийте ISO файл (не потрібно нічого розархівовувати). Тепер Ви повинні розархівувати два файли, про які ми говорили вище. Ці файли звичайно можна знайти в директорії під назвою isolinux. Різні дистрибутиви можуть містити ці файли в інших місцях; Ви повинні пошукати їх. Ці два файли можуть теж мати різні назви і різних дистрибутивах. Файли, які потрібно знайти і витягнути з архіву є: (файл ядра, позначений зеленим кольором, і Ram disk, позначений червоним кольором)
Fedora: vmlinuz і initrd.img
Suse: linux і initrd
Mandriva: vmlinuz і all.rdz
Ubuntu: vmlinuz і initrd.gz
Gentoo: gentoo і gentoo.igz
Knoppix: vmlinuz і initrd.img
Slackware: bzImage і initrd.img
Debian: vmlinuz and initrd.gz
3. Запишіть ці два розархівовані файли в c:\boot (Вам потрібно створити директорію "boot")
4. Тепер скачайте файл, який називається grub4dos звідси. Розархівуйте його в директорію "boot" і файл "grldr" з скачаного архіву. Всередині директорії "boot" є директорія, яка називається "grub"; скопіюйте директорію "grub" в c:\boot. Скопіюйте файл "grldr" в c:\
5. Відкрийте c:\boot\grub\menu.lst і додайте наступні стрічки. (Зауважте, що hd0 відноситься до першого твердого диску. Якщо Ви маєте більше одного твердого диску, то вони будуть найменуватися як hd1, hd2 etc. Замініть номер в hd0 відповідним номером твердого диску у випадку, якщо Ви маєте windows заінстальований на іншому диску). Замініть Linux_kernel і Ram_disk відповідними назвами файлів, поданими вище (тими, що скопійовані в c:\boot).
6. Тепер Ви повинні grub в файл c:\boot.ini . Ви можете відкрити boot.ini, клікаючи на Start -> Run і вдруковуючи там c:\boot.ini. Якщо Windows не дозволить Вам його модифікувати, то зайдіть в Control Panel -> System і клікніть на вкладку Advanced. Тепер під Startup and Recovery клікніть на Settings і тоді на System Startup клікніть Edit. Відкрийте boot.ini і додайте цю стрічку в кінці.
C:\grldr=”Start GRUB”
7. Тепер Ви готові інсталювати Лінукс. Перевантажте Ваш комп і з меню завантаження виберіть "Start GRUB". Це завантажить GRUB. З меню grubа виберіть "Install Linux". Під час інсталяції Вас запитає про джерело інсталяції. Виберіть твердий диск і тоді виберіть партицію на ньому, на яку Ви скопіювали файли ISO. В деяких випадках Вам потрібно буде вдрукувати повний шлях і точну назву файлу ISO. Так що запишіть собі це наперед перед інсталяцією.
Я персонально протестував це з Fedora, Suse і Mandriva і цей спосіб працює без проблем. Я не маю сумніву, що він буде працювати і з іншими дистрибутивами.
Update: dougfractal додав, що подібний спосіб можливий також і з під інстальованого Лінукса. Він його застосував таким чином:
З терміналу введіть ці команди
sudo mkdir /distro
sudo chmod `whoami`:`whoami`
cp MYLINUX.iso /distro/distro.iso
Тепер розархівуйте Linux_kernel & Ram_disk до /distro#
Відкрийте /boot/grub/menu.lst
#ADD NEW ENTRY#
title Install Linux
root (hdX,X)
kernel /distro/Linux_kernel
initrd /distro/Ram_disk
Перевантажтесь і виберіть "Install Linux" з меню grub.