четвер, 26 липня 2012 р.

Зеленіка, Чорногорія, 2010 рік

Настала і моя черга написати про нашу подорож в Чорногорію в 2010 році. Це добре, що пишу зараз - багато малозначущих деталей стерлося, а яскраві так і залишилися в пам’яті, власне ними хочу поділитися. Отже...

середу, 18 липня 2012 р.

Скалкі Твардовскєґо

 Сьогоднішня поїздка не була якоюсь особливою. Знявся сильний вітер, доводилося трохи потрудитися, щоб переборювати пориви. Єдине, що було цікаве - це алейки в урочищі Скалки Твардовскєґо:
 Вся оця містина міститься отут:

Переглянути більшу мапу
У цьому парку є алея Елвіса Преслі. Я спеціально зупинився, щоб сфоткати пам’ятник:

вівторок, 17 липня 2012 р.

Рагулізм

Просто кілька рагульських історій.

 1. Приїхала недавно з Польщі свекруха двоюрідної сестри моєї дружини. Вона там вийшла другий раз заміж, живе постійно там в якомусь селі під Сяноком. Велика полька. На Україні жила в селі під Рожнятовом, має кілька класів школи. Вставляє купу польських слів, до ладу і не до ладу. Їдуть в машині, сестра за кермом, вона збоку, діти сестри ззаду. Обертається, дивиться на дітей:
- Наталка, а що то в тебе діти такі бляді?
Наталка в ахуї:
- Та які бляді, їм лиш по 4 роки!
Хто не догнав: blady (бляди) польською блідий, відповідно bladi (бляді) це бліді. Ця історія перегукується з водою Блювота.

2. В Штатах мене один наш заробітчанин з піною на писку переконував, що не "I don't know", а "ай ро но" (вимовляється разом). З тієї самої опери "фоґєрі" - це, виявляється, "forget it".

3. Пригадалася історія про одну знайому, яка після року часу в Штатах, де працювала доглядальницею за дітьми в якійсь родині, приперлася до Львова і вимагала в якійсь львівській кав’ярні "каву до самоходу".

4. В неділю був на зустрічі-презентації підручника української мови для поляків. Приїхала на неї одна кобіта з Києва, полоністка. Незважаючи на те, що товариство зібралося україномовне, почала якогось чорта говорити до нас польською. Я трохи офігів від того. Та і не я один, судячи по розмові зі знайомими, вона з ними теж поспілкувалася. Потім вона збилася, але старалася час від часу ввертати якесь польське словечко.

суботу, 7 липня 2012 р.

Навколо Волі Юстовської

Сьогоднішня поїздка мала на меті пагорб в Лясі Вольському, але я промахнувся дорогою і з цього нічого не вийшло. Спочатку їхав біля Рудави, однієї з приток Вісли. Нижче міст над Рудавою біля Костьолу Найсвятішого Сальватора:
Так виглядає костел з берега Рудави:
Виїхав до автобану A4 навколо Кракова:
Думаєте костел? Це - один з корпусів Ягеллонського університету, Європеїстика чи щось в тому роді. Але теж там є шикарна тераса з чудовими виглядами, на якій якийсь ресторанчик орендує місця для столиків:
Кілька панорамних фоток з Скалок Твардовськєго (інша назва - Закшувек). Так називається глибочезний кар’єр і вапняні гори навколо нього.

Кулька літає над Краковом:

Знак показує, що нєфіг лазити по берегах - внизу глибочезне урвисько:

А це, власне, сам Закшувек. Місця там дійсно мальовничі. Зараз територія огороджена парканом, бо кожного року хтось звалювався з берега. Правда, як в кожному паркані, в ньому купа дірок, чим користується місцевий люд, щоб похлюпатися в холодній прозорій воді.





пʼятницю, 6 липня 2012 р.

Вечірня поїздка після довгоочікуваного дощу

Кілька фот з сьогоднішньої вечірньої поїздки. Нарешті впав дощ, можна було спокійно їхати. Нижче Котлярський міст:
 Повітряна кулька на правому березі Вісли. На ній піднімають на 130 метрів і показують Краків. Вірніше, дивишся сам, пересуваючись всередині гондоли:
 Ще один міст, тим разом Звєжинєцкій. Зліва по надвіслянських протиповеневих валах проходить асфальтована велосипедна доріжка, що проводить аж до Тиньца. Наскільки знаю, в Кракові діє ініціатива, за якою по всіх валах мають проходити велосипедні доріжки. Ініціатива суперова, хочу сказати, що роблять доріжки по всіх правилах, майже як дорогу, з кількома шарами гравію, ізоляцією і двома шарами асфальту (мав якось можливість поспостерігати за прокладанням однієї доріжки по валу).
 Це з того ж мосту, але вже інша сторона. Видно один з найдорожчих Краківських районів - Сальватор. Інший такий район - відразу за Сальватором, називається Ляс Вольський.

Що то є ровер

четвер, 5 липня 2012 р.

До Тиньца

Проїхався сьогодні туди і назад до однієї мальовничої місцини - Тинєцкого Абатства. Їхав вздовж берега Вісли, треба було переїхати міст:
А це, власне, і саме абатство. Основна маса туристів їздить до нього звичайним шляхом - або добирається машиною, або катерами від пристані коло Вавелю, або велосипедною доріжкою. Мало хто знає, що найкращі місцини - якраз з протилежного берега, де видно кляштор на крутих залишках Юрської епохи. Щоб туди заїхати, потрібно пиляти по трасі до сільця Пекари, де знайти з’їзд до протиповеневих валів, переїхати їх - і відкриється отакий вигляд:


Google Analytics