пʼятниця, 13 вересня 2013 р.

Замок Пєскова скала (Pieskowa Skała)

Давно збирався розказати про це чудове місце, але все ніяк руки не доходили зайнятися писаниною. Перший раз ми попали в це місце, їдучи машиною від Ойцова (Ojców) 773 дорогою вздовж річечки Пронднік (Prądnik) на Олькуш (Olkusz), коли несподівано з-за повороту відкрилася шикарна панорама замку біля якихось двох ставків. Без суперечок ми відразу прийняли рішення зазирнути до цього замку. Отже, почнемо екскурсію.

Цікаво, що до сих пір толком невідомо, звідки взялася назва "pieskowa". Це зовсім не від слова piasek (пісок). Існує кілька версій, найпоширеніша, що назва походить від німецького терміну Peskenstein. Вважають, що так названо від обрисів скали, яка мала нагадувати пса. Так само говорять, що в старопольській мові Pieś, Pieszko, Pieszek або Piech було зменшувальним від імені Piotr. Не знаю, правда яку старопольську мову мають на увазі, бо Петро, як і Piotr - старогрецького походження, і явно не слов’янського. Але менше з тим, зараз назва Pieskowa Skała, на тому і станемо.
Про рік будови замку достеменно теж невідомо. Відомо лише, що перші оборонні споруди появилися ще перед 1315 роком, тому що цим роком згадується замок як castrum Peskenstein в документах князя Władysława Łokietka.
Замок неодноразово переходив з рук в руки, перебудовувався, горів і відновлювався. Про перипетії цього гарнющого замку достатньо написано в Вікі, тому на цьому не зупиняюся - навіщо переписувати то саме? До речі, замок вважається одним з найкраще збережених в Польщі замків.
Паркуємо машину на паркінгу біля підніжжя замку 
  і стрімкою стежечкою піднімаємося нагору
Як завжди в таких місцях по всій Польщі, біля замку встановлена табличка, яка коротко описує пам’ятне місце і дозволені години відвідування. Як правило, ці таблички достатньо інформативні і їх добре видно. Камінь в город українських пам’ятних місцин. Хоча в Польщі теж не все було так гладко. Встановленням табличок спочатку займалися різні локальні товариства, потім ініціативу перехопило історичне товариство, потім це питання підняли на сеймі, який переклав на плечі локальних урядовців цю проблему. Туристу, який забреде в Польщу в пошуках пам'яток, є що почитати - кожна поважаюча себе ґміна старається якимось чином показати свої найкращі місця, знакуючи їх табличками, дороговказами, етс., піднімаючи таким чином зацікавленість туристів. А туристи, відомо, це якась та й копійка в казну і додаткові дивіденди автору чи натхненнику подібних діянь на наступних виборах.

Входимо до замку воротами і потрапляємо у внутрішнє подвір’я. Тут є де розгулятися - воно досить широке, вимощене каменем.



Якщо перехилитися через огорожу, то внизу відкриється прегарнючий краєвид на долину річки Пронднік і такий маленький садок рівнем нижче, дбайливо плеканий місцевою обслугою:


Ці арки - це пізніша добудова одного з власників замку з родини Шафраньців (Szafrańcy), приблизно в половині XVI століття. Дуже нагадують арки Італійського дворика у Львові або Мукачівського замку. Галереї дуже широкі, можна вільно іти вп'ятьох. 




В будівлях замку міститься відділення краківського історичного музею, щоб походити галереями і внутрішніми переходами довелося купити квиток.
Прегарна панорама з вікна. Внизу видно ставок і кусок дороги обабіч.

Уявлення про широкість подвір’я може дати наступна світлина:
Всі внутрішні будівлі помережані різними переходами, по яких треба було проходити досить обережно, боячись влупитися головою в стелю.

На стінах галерей вивішено знайдені при розкопках стели з латинськими та готичними написами


Колодязь. У-у-у-у-у... Нагадує колодязь в Олеському замку, правда ж?

Шпиль вежі так сексуально тирчав з-за даху бідівлі замку, що я мусив його сфотати :-)
Вихід з замку. Щоб вийти, потрібно пройти  коридором, вимощеним кам’яними плитами.
Внутрішню площу замку оточують будівлі, серед яких виділяється вежа.
Виступаючі кути стіни замку оздоблені такими симпатичними вежками:

Зовнішні мури замку. Перед входом в замок розбитий парк, який плавно переходить в хащі.


Кілька фотографій зовнішніх мурів замку
Я довго стояв, задерши голову, дивлячись на цю стіну.


Однак найбільша несподіванка чекала нас далі. Вийшовши з замку, ми почимчикували подивитися на ставки біля підніжжя замку. Між ставками і підніжжям гори, на якому стоїть замок, проходила стежинка, яка вела до якогось пам’ятника. Тож ми подерлися нею, і були нагороджені. Це була пам’ятна табличка, поставлена в пам’ять загиблим 65 повстанцям 1863 року проти Російської імперії, знаним як Січневе повстання, а серед них - українцеві Андрію Потебні (!!!), братові відомого українського філолога Олександра Потебні.

Віддавши шану, ми вирушили далі своєю дорогою.

Немає коментарів:

Google Analytics