lirc і CyberLink Remote Control

Чорт дьорнув мене купити оцей пульт, який забрав в мене кілька годин часу з настройкою під лінукс. Все би було добре, якби при підключенні приймача не появлялося два вхідні пристрої /dev/input/event6 і /dev/input/event7, один з яких відповідав за верхній ряд кнопок, а другий за нижній. Інтернет багато не дав, почав копати в напрямку як заставити lirc сприймати два девайси відразу. Що найсмішніше, рішення знайшлося на сторінці lirc (Using multiple different devices simultaneously). Просто відключив lircd при завантаженні, і додав дві стрічки в /etc/rc.local:

lircd -d `grep -l 'TopSeed' /sys/class/input/input*/name | tail -n2 | awk 'NR==1' | sed -e s'|/name||' | sed -e s'|sys/class/input/input|dev/input/event|'` -H dev/input --output=/dev/lircd1 --pidfile=/var/run/lircd1.pid --listen
lircd -d `grep -l 'TopSeed' /sys/class/input/input*/name | tail -n2 | awk 'NR==2' | sed -e s'|/name||' | sed -e s'|sys/class/input/input|dev/input/event|'` -H dev/input --output=/dev/lircd --pidfile=/var/run/lircd.pid --connect=localhost:8765

Замість lircd.conf використав lircd.conf.devinput з /usr/share/lirc/remote/devinput, як remote_device відповідно використано devinput. Все працює :-)

PS Приклад для systemd:
$cat lircd-cyberlink.service
[Unit]
Description=Linux Infrared Remote Control

[Service]
ExecStartPre=/usr/bin/rm -rf /dev/lircd* /var/run/lirc/lirc*.pid
ExecStartPre=/usr/bin/ln -sf /dev/lircd /var/run/lirc/lircd
ExecStart=/usr/local/bin/lircvdr
ExecStop=/usr/bin/rm -rf /dev/lircd* /var/run/lirc/lirc*.pid

Type=forking
PIDFile=/var/run/lirc/lircd.pid

[Install]
WantedBy=multi-user.target

Проблеми з мишою в новому Xorg в зв’язці з hal

Після оновлення Xorg, якому тепер не потрібно мати файл настройки xorg.conf, виявилося, що не все так радісно, як би мало бути. Проблема проявилася як на мому лаптопі з Убунту Jaunty, так і на Archlinux, який віднедавна загніздився в мене на стаціонарному компі. Проблемка проявилася в тому, що при клацанні лівою клавішою миші, наприклад, при згортуванні програми, один клік ідентифікувався як два кліка, тому програма спочатку згорталася і потім відразу відкривалася. Це також проявлялося на закриванні вкладок в Вогнелисиці і в інших програмах. Аналіз /var/log/Xorg.0.log показав, що hal якогось чорта знаходить 2 миші, одна як "USB mouse", що відповідає дійсності, і друга "Macintosh mouse button emulation". Зрозуміло, що при натисканні клавіші на миші сигнал йшов два рази від кожного знайденого девайса, що і спричиняло ефект подвійного кліку. Це легко можна було побачити, запустивши xev і перевіривши за допомогою xinput list скільки мишей є в системі. Досить тривалий пошук по інтернету дав купу згадувань про цю проблему, як в Убунту, так і інших дистрибутивах. Знайшов і вирішення цієї проблеми, досить просте - заблокувати Macintosh мишку в полісах hal. Робиться все досить просто:

1. Створити файлик /etc/hal/fdi/preprobe/10-blacklist.fdi з таким вмістом:

<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<deviceinfo version="0.2">
<device>
<match key="info.category" contains="input">
<match key="input.product" contains="Macintosh">
<merge key="info.ignore" type="bool">true</merge>
</match>
</match>
</device>
</deviceinfo>

2. Записати файл, перезапустити hal через sudo /etc/init.d/hal restart в Убунту чи sudo /etc/rc.d/hal restart в Archlinux.
3. Рестартувати X-сервер sudo /etc/init.d/gdm restart в Убунту або /etc/rc.d/gdm restart в Archlinux.
4. Перевірити, що є одна миша, заглянувши в /var/log/Xorg.0.log або запустивши xinput list.

Рецепт взятий звідси. Крім того, постійно в інтернеті є нарікання, що hal-івські правила погано документовані, причому немає аплікації, яка б могла на ходу змінювати їх по бажанню користувача. Наприклад, я довго бився, як в новому Xorg зробити так, щоб по замовчуванні були ті розкладки клавіатури, які мені потрібні. Виявилося, що це робиться досить просто через hal правила. А саме, треба створити файлик /etc/hal/fdi/policy/10-keymap.fdi з таким вмістом:

<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<deviceinfo version="0.2">
<device>
<match key="info.capabilities" contains="input.keypad">
<merge key="input.xkb.rules" type="string">base</merge>
<merge key="input.xkb.model" type="string">pc105</merge>
<merge key="input.x11_driver" type="string">evdev</merge>
<merge key="input.xkb.layout" type="string">pl,ua</merge>
<merge key="input.xkb.variant" type="string">,unicode</merge>
<merge key="input.xkb.options" type="string">grp:alt_shift_toggle,lv3:ralt_switch,grp_led:scroll</merge>
</match>
</device>
</deviceinfo>

фактично прописавши те, що раніше було в xorg.conf. Правила hal, які вміщаються в /etc/hal/fdi/policy, перезаписують правила по замовчуванню, які можна знайти в /usr/share/hal/fdi/. Позадававши таким чином відповідні пристрої в власноручно написаних правилах, можна дійсно спокійно видаляти xorg.conf. Не знаю, наскільки такий спосіб є зручніший від того, щоб все було компактно в xorg.conf...

Archlinux!

Таки пересів на Archlinux. З часом Ubuntu все більше стає розбудованішим, а мій комп не чудо техніки 21 століття, то ж довелося вибирати між швидким Арчем і комфортним Убунту. Як результат: Arch+LXDE оселився на мому компі.

Інсталяція Swiftfox в Ubuntu

Десь біля місяця часу користуюся Swiftfox - оптималізованою для різних типів процесорів різновидністю вогнелисиці. Мушу признати, що власне ота "оптималізація" відчувається відразу. До позитивів я б відніс таке: менший час старту в порівнянні з фаєрфоксом, підхоплює плагіни для фаєрфокса на льоту (можливо, що якогось і не підхопить), перестав зависати на деяких сторінках, на яких фаєрфокс ставав в ступор, жере менше пам’яті і менше завантажує процесор в порівнянні з фаєрфоксом До негативів: брак української локалізації, на порядок менша версія від поточної версії фаєрфокса.

Проце інсталяції для Убунту нескладний, можна потягнути з http://getswiftfox.com/deb.htm пачку, або додати репозитарії:

$ sudo echo "deb http://getswiftfox.com/builds/debian unstable non-free" > /etc/apt/sources.list.d/swiftfox.list
$ sudo aptitude update && aptitude search swiftfox
$ sudo aptitude install swiftfox-ваша_версія_процесора

Міфи про Лінукс...

До яких цікавих рішень приводить необхідність. І як просто руйнуються накопичені з часом стереотипи. Лінукс тяжкий в користуванні, незручний, немає звичайних програм, треба використовувати магію для налаштування периферії... Років 15 тому так і було. Скептикам треба спробувати нові дистрибутиви Linux і GUI для порівняння. Щодо тяжкості використання, то наведу приклад. Відстань завжди ділила людей, лиш телефон і інтернет відобразили інтервал в точку. Але телефон коштує, а якщо це ще й говорять жінки... Проблема вирішилася таким чином: теща з двома сусідами поділили між собою лінію, був закуплений за 300 гривень комп, за 50 гривень монітор, 35 грв вебкамера, 20 грв в місяць за інтернет. На комп поставлена вінда з відповідною начинкою: антивірус, Skype, Firefox. Зв’язок налагодився. Ненадовго - комп юзали всі кому не лінь, особливо онуки, за деякий час 20 Гіг диск був забитий по саму зав’язку, появилися сині екрани смерті та інші симптоми болячок вінди, ще і якихось троянів, незважаючи на антивірус, набралося. Лікується така фігня найшвидше і найефективніше переформатовуванням диску і переінсталюванням.
В результаті було прийняте Соломонове рішення: вінду знести, поставити приємноінтерфейсний Лінукс. В результаті на компі став Убунту. Залізо розпізналося, вебкамера запустилася, ssh сервер дав доступ до керуванням всіма ресурсами здаля. Достатньо було показати як включати і виключати, решта теща на українізованому інтерфейсі Гнома сама дала собі раду. Для решти користувачів створені екаунти з виділенням дискового простору, щоб не було переповнення диску. І усьо. Пройшло біля року. Комп паше як годинник. 59 річна теща рискає як матьорий детектив по інтернету, годинами висить в Skype з родичами по світу... Якогось дискомфорту не відчуває. Що ще можна сказати?

PS Колєга NodDeat писав теж про міфи про Лінукс тут.


Оце - використана вебкамера (Tchibo Mini USB Notebook webcamera):

Реклами Linux

Їх є багато на сайті Linux Foundation. Оця нижче мені чомусь найбільше сподобалася. Літаючий пінгвін - чого б і ні?


А оця просто шедевр:

15 років версії 1.0 ядра Linux

Я святкую разом з усім вільнолюбним світом 15-ті народження потужної, шикарної і вільної системи LINUX. В цей день, 14 березня 1994 року, Linus Torvalds оголосив про вихід першої версії 1.0 ядра Linux. Оригінал цього повідомлення Торвальдса цікаві можуть позиряти тут http://www.tuxradar.com/content/linux-kernel-10-turns-15-years-old.
Таким ось простим повідомленням було покладено кінець монополії Windows на ринку операційних систем.