понеділок, 10 листопада 2014 р.

Програма для зчитування треків з GPS watch типу Crane, GPS Nav II, Aldi

Нарешті появилася людина, яка розшифрувала дані з тих типів (Crane, GPS Nav II, Aldi) пульсометрів з годинником і GPS під Linux.  Сама програмка, вірніше серія скриптів, міститься тут: https://github.com/mru00/GpsWatch , на разі це тільки початкова розробка, яка, тим не менше, працює! Я створив пакунок для Archlinux, назвав його gpswatch. Працює наступним чином:
$gpswatch якась_назва_файлу_для_треку
Експорт відбувається у два файли, один з них у форматі gpx, а другий у форматі tcx. Далі можна спокійно ці файли завантажити на якийсь візуалізатор треків, типу Strava чи, наприклад, переглянути в MyTourBook.
Фактично старого XP, який гніздився у мене на одному з компів, мені вжене потрібно, його я використовував власне тільки для екпорту треків з цього пристрою.

Оновлення 11.11.2014: Старі скрипти вже не актуальні, все переписано на c++, відповідно створено новий клієнт для Achlinux.

пʼятниця, 29 серпня 2014 р.

Урочище "Бандерівські скелі"

Цікаво деколи переглядати в Wikimapia територію навколо. Так, шукаючи шанці Першої світової коло районного Миколаєва, я наткнувся в навколишньому лісі на об’єкт, позначений як Урочище "Бандерівські скелі" (інша назва - урочище Теребеже, назва, до речі, кельтського походження:
Як сказано, особливе місце серед них посідає основа Т(е)реб-: Теребежі (2), Трибухи, Теребухів, Tpибухівка, Трибчине, Требухівці, Требіжі – Трубіж (*к ® u) тощо. Вже сам виявлений факт такої концентрації назв від цієї основи саме на витоках річок виключає випадковість і потребує наукового осмислення. В цій основі відображений прадавній корінь іє. *treb- “житло, домівка” (dwelling), широко представлений у таких досі вживаних у кельтському світі словах, як кімр. tref “місто”, первинно – homestead, тобто “садиба; будинок з ділянкою і службами”5. Кімр. tref, tre відповідають скорн. tre, новокорн. trea, дбрет. treb, глоса tribus, брет. treff “частина парафії”, новобрет. tre(v), галльс. (A)treb(ates) назва племені; ? пор. лат. trabs – кімр. trawst “трям, балка, брус, перекладина”, лит. trobf “будинок”, данг. юorp “ферма, село” (> анг. thorp в ойконімах) (пор. також нід. dorp, нім. Dorf. - К. Т.) (GPC, 3572). Про велику давність кімрського слова говорять кільканадцять його значень: "місто, центр міста; домівка, житло, будинок (і навколишня земля), садиба, ферма, група будинків квартал, сільце, у давніх кімрських законах - підрозділ maenol = maenor, тобто обійстя, манору; нарешті, значення "плем'я" (GPC, 3572-3573). З іншого боку, це слово tref у кімрській мові дуже продуктивне: cartref "домівка" (‹ cвr "родич" від caru "любити"); pentref "село" (‹ pen "голова, початок"); hentref "зимівник у долині" (‹ hen "старий"); maestref "передмістя" (‹ maes "поле"); trefdaeth "спадщина" (‹ tad "тато, батько") тощо).
Стало цікаво, Миколаївський район взагалі покритий пралісами з різноманітними скелями і печерами, в роки Першої світової австрійці набудували всяких укріплень, а після Другої світової тут був сильний повстанський рух. Недовго думаючи, вирішив останній день в Новому Роздолі відмітити поїздкою в це урочище. Поїхав, щоправда, не зовсім адекватною дорогою, з Нового Роздолу підпільною дорогою на Дуброву, а з Дуброви вздовж лісу. Десь там треба було звернути вліво, я попхався через ліс, звіряючи координати по wikimapia’вській програмі на телефоні, і таки втрафив. Звичайно, простіше туди заїжджати зі сторони львівської траси, вздовж ставків в Тростянці до футбольного поля і зразу вправо в ліс до урочища. Хочу сказати, що там є де полазити. Стежка вилася по дну урочища, з одного боку ліс, а з другого скелі:
Скелі помережані дірками, можливо, це природні утворення.

Нарешті дійшов я до цілі. Пам’ятний хрест, встановлений на місці загибелі патріотів:
Збільшена табличка:
Трішки далі вверх веде стежка до видовбаної в скелі печери. Печера досить височенько, але до неї зроблена металева драбина:

Біля драбини ще одна пам’ятна табличка:
Печера, вочевидь, служила якомусь монаху - видовбані ніші в стінах свідчать про це.

Якась яма, видовбана в долівці і накрита металевими решітками:
Ще одна фота скель, і я покотив до хати:


неділя, 10 серпня 2014 р.

Oravice i Oravská priehrada 9-10.08.2014

Цю поїздку планувала дружина, натхненна попередньою вилазкою, і, мушу визнати, в неї це вдалося. План був такий: (перший день) приїхати на місце, в хату, заброньовану перед тим, скинути речі, потім поїхати розвідати кемпінг біля Oravská priehrada, покупатися, вернутися назад, сходити в Меадр Парк, годину посидіти в термальній воді, піти спати; (другий день) поїхати знову в Oravská priehrada, сидіти там до вечора і вже звідти їхати додому, так щоб ще нормально виспатися і в понеділок вирішувати від ранку свої справи. Як правило, погода вносить свої корективи, але це, можливо, навіть було на краще.
Почалося все з пошуків хатини, де б заночувати. Шукали в Oravice, щоб було близько до Meandrpark. Для цього використали словацьку вебсторінку http://www.megaubytovanie.sk, де вибрали хату Софія. Вибір був просто в точку, хата була нова, всього на всього другий сезон приймала постояльців, і, відповідно, була верхом сподівань Іри. Був, правда, прокол, кординати GPS були подані фіг знає де, я намотав ще 10 км, розшукуючи цю халупу, але в кінці кінців, розпитавшись, втрафили. Так вона виглядала:


 Була перша дня, господарі робили порядки, ми швиденько розпакували речі, взяли все необхідне і поїхали на Oravská priehrada, що було 30 км від цього місця. Кемп був не такий нафарширований, як на Ліптовській марі, але перевагою його був пляж з пологим беріжком. Ми під’їхали на паркінг біля дороги, взяли велосипеди і трохи проїхалися до кемпінгу. Там заплатили 2 євро за вхід на пляж і розкошували до 18 години. На диво навіть після двох днів дощів вода була напрочуд теплою.
 

 Оріяна мала вдоволь простору для гонитви по беріжку, хляпанням патичком по воді, спостерігання за табунцями рибок і киданням камінчиків в воду.

Пляж полого спускався в воду, де було мілко, пісочок з дрібними камінчиками приємно ніжив ноги.
 Що казати, на зворотній дорозі ляль просто вирубався в кріселку :-)
 Наступна точка була Мендр Парк, де після 18.30 можна було купити годинний вхід (до 18.30 можна купити тільки тригодинний вхід)
 Мала, яка перед тим проспалася в машині, явно себе почувала дуже добре.
 

 Звісно, після такої кількості води страшенно хотілося їсти. Зразу на території аквапарку була піцерія, де нам 25 хв пекли нещасну гавайську піцу. Нас всіх, разом з Оріяною, трафляв шляк, але що вже поробиш, замовлено вже...
 Піца була така собі, наступного разу ноги моєї там не буде більше. Цікаво, що ще кілька років назад там був милий ресторанчик, де їжа була дійсно дуже добре. Але з часом все скурвлюється, на жаль.
 Стомлені, полягали спати. Оріяна без казочки задрихла відразу, та і ми теж :-)
Ранок наступного дня виявився жарким. Пів 8 Оріяна нас підняла на рівні ноги. Попила молока, ми влупили по канапці і пішли розвідати роверові шляхи. Ще як ми під’їжджали, я запримітив роверову доріжку вздовж річечки. От нею ми спочатку і поїхали. Вона була недовга, 2 км в одну сторону. Але це був ранок, приємна прохолода від річки і сонце чудово впливали на наше самопочуття, Оріяна пробувала клювати носом, а Іра тащилася тим, що вона їде на ровері.

 Кілька доріжок вели в гори, ми поїхали однією з них. Оріяна перший раз в житті побачила живу корову, яка паслася на луці.


Поїли трішки малинки

 Трохи побродили по гірській річечці. Вода була страшенно холодна, але трохи ноги можна було потримати.

 До 12 ми мали виїхати, тож вернулися назад до хатини, і тут небо захмарилося, і влупила конкретна гроза, з блискавицями і громом. Падало десь з годину, яку ми провели на ганку біля торб.
Трохи перестало падати, на Оравску Преграду не було сенсу їхати, то ж поїхали знову в Меандр, де купили 3-годинний вхід.
Через дві години Оріяна вже мала досить тої води, ми ще трохи полазили і нарешті виперлися, задумавши десь перекусити перед дорогою. В цей ресторанчик ми колись вже заїжджали, заїхали і тепер. Їжа була смачна, але мало, як на нас після 3 годин води :-)
Оріянка ще трішки побавилася на майданчику



всілися в машину і поїхали нарешті додому.

Підсумування:
Оравска преграда - це саме те, що нам потрібно з малою. Кемпінг може гірший, ніж біля Ліптовської мари, але виграє пляжем, та і ближче.
В Оравіцу можна їздити не тільки влітку, там спокійно можна знайти, чим зайнятися, і восени. Наприклад, полазити по гірських стежках по Татрах, поїздити ровером, а під кінець дня поніжитися в термальній воді.

Витрати:
Проїхали 310 км
Ніч в хаті коштувала 10.50 євро * 2 особи = 21 євро
Вхід на пляж в Оравській Преграді 2 євро
В перший день в корчмі їда 12.40 євро
Піца в Меандрі 9.39 євро
Меандр парк перший день 7 євро/год * 2 особи=14 євро
Меандр парк другий день 14 євро/3 год*2 особи=28 євро
Ресторан перед від’їздом 19.40 євро

Разом 106 євро плюс пальне. Трохи зажирно, але день народження дружини буває раз в рік :-) Колись давно, на її 30-річчя, ми теж відмічали - залізли на її першу в житті гору (Sarnia Skała), а під кінець купалися в термальних басейнах.

понеділок, 4 серпня 2014 р.

2 дні на Ліптовській Марі (Liptovská Mara) в Словаччині

Як завжди, спонтанний виїзд. Ідея виїзду була подана нашими знайомими, ми відразу сіли шпортатися в неті, шукати відповідний кемпінг. Було три точки: кемпінг біля термальних басейнів в Оравіце MeanderPark, кемпінг Tilia Camp Gäcel в Dolný Kubín і кемпінг Mara Camping. Вирішили їхати в останній, він був найдальший від нас і на березі величезного водосховища Ліптовска Мара (Liptovská Mara). Ми виїхали в п’ятницю в 6 вечора, зранку до нас мали долучитися знайомі. Швидке збирання, закидання всього необхідного спорядження, що вже кілька років чекало свого часу в пивниці.. Давно ми вже не їздили, певні життєві негаразди і потім народження Оріяни вибило нас з колії. Отже, зібралися і поїхали. Ненавиджу їздити Словаччиною з її обмеженнями швидкостей і поліцаями в майже кожному селі. Це ще була п’ятниця вечір, і їх було особливо багато. Погода явно не радувала, але як їдемо то їдемо. Добралися аж пів 10 вечора. Швидка реєстрація в рецепції і рушили на пошук місця під палатку. Людей купа, темно, якесь місце знайшли. Під ногами чавкало, від сусідів дізналися, що від обіду лив дощ. Сяк так розклалися, швиденько надув матрац, розстелив, швидкий перекус малій, мала відрубалася і ми ще поодинці розвідали територію. Кемп огороджений, на руку і палатку чіплялася стрічка-ідентифікатор, під скло машини теж картка. Час від часу проходила охорона з ліхтариком. Був душ (холодний), кухня, туалети, питної води вдосталь, можна було підключитися за окрему плату до струму. Зранку мала зробила нам пробудження в 6. Небо затягнене хмарами, сиро, темно. Забули похідний столик вдома. На нашому старому балоні з газом Іра зробила малій манку, Оріяна поїла і почала розвідувати табір. Я вже хотів дзвонити знайомим, щоб не їхали, але мене стримала Іра.


 Біля 9 ранку почало розвиднюватися, проклинилося сонце, стало веселіше. Народ потроху почав збиратися їхати далі і ми перетягнули палатку в більш стратегічніше місце - до столика.
 Під’їхали знайомі, сонце вже так серйозно почало припікати, і ми потягнулися на пляж. Оооо! Це було супер. Вода, як виявилося, не встигла вистигнути і ми позалазили в неї. Який то був кайф!
 Оріяна бігала по берегу, кидала камінці в воду, море щастя.
 Краєвиди просто шикарні,постійно радували наше око
 На території було два надувні басейни, де були для старших дітей атракціони: дитячі водоцикли, човники, кулі. Коштувало 15 хв 2 євро, ми дурно віддали їх. Мала більше 2 хв не витримала, як не як ще 2 років нема, але за то рвалася в басейн плавати, а це було заборонено. Чесно кажучи, краще б зробили басейники з мілкою водою для дітей і мамів, було б більше користі, най і за 2 євро...
 На території є кілька місць для вогнищ, де ми пекли ковбасу.
 Пляж піщано-кам’яний з мілким каміннячком. На пляжі здибали пару з Києва, які верталися з Італії, які радо відреагували на нашу українську, самі підійшли і ми мило поспілкувалися. Пізніше зустріли ще одну пару з країни заклятого сусіда, які вдавали, що нас не бачать і не чують :-)
Буйки досить далеко, можна було доволі наплаватися, бо часом ті буйки так близько ставлять, що і розігнатися нема як..
Іра розсікає воду:



 Моя студентська двомісна палатка вже своє відслужила. Хоч і дала нам притулок, але Оріяна псіхувала, що їй мало місця, вона не може стати на повний ріст і закатала нам істерику. Ледве заснули її і ще кілька годин посиділи з пивом і вином за столиком. Наступний ранок був жаркий, сонце світило так як має бути. Ми  потроху складалися, наші знайомі мали вже виїжджати, ми ще лишилися до 12 і пішли на пляж.

 Сходили ще раз на пляж, я на тому ранішньому сонці конкретно обгорів. Поскидали все і поїхали. І напевно вернемося ще не раз.

Підсумовуючи:
Перша далека вилазка з дитиною вдалася.
Треба поміняти палатку, докупити ще один балон з газом.
Після приїзду був оновлений список необхідних речей для кемпінгу.
3-4 години Оріяна спокійно їде в машині, більше вже ні, треба зупинятися.

Три кілометри від нас був один з найбільших аквапарків в Європі Tatralandia, ми поїхали до нього, але Оріяна заснули в машині і ми поїхали в Tesco. Знайомі таки пішли в нього і пожалкували: величезні черги, розраховано вже на зрілих дітей і дорослих. Перед тим сусіди-поляки відраджували нас іти туди з малою дитиною, і це було слушно. Добре, що наші знайомі передзвонили також нам і розказали обстановку, так що ми спокійно зробили закупи і вернулися на пляж біля кемпінгу.

Витрати:
Біля 400 км було проїхано, на дорозі назад ми ще заїжджали подивитися і оцінити інші кемпінги.
15.40 євро за нас двох і машина (мала безплатно) на 2 ночі = 30.80 євро
2 євро за атракціони для Оріяни
35 євро поїсти на трьох в ресторані
біля 40 євро на закупи всякої фігні в ближньому супермаркеті Tesco (сири, Kofola (чеський бренд солодкої води з травами, типу Coca-Cola), вино, пиво, вода мінеральна, хліб, булочки, салямі, етс.)