субота, 6 лютого 2016 р.

Xanten (Ксантен), Німеччина 2015

Минув рік від цієї поїздки в лютому 2015 року. Про Ксантен дізналися випадково від мого брата, який наполягав на відвіданні цієї місцини. І недарма. Провели ми там цілий день, находилися так, що ноги відпадали, але вражень було багато і це вартувало цього.
Xanten - це таке містечко в  Німеччині на захід від міста Wesel. Особливо містечко нічим би не вирізнялося, враховуючи, що під час Другої Світової воно було зруйноване на 70%, якби не знайдені на його території залишки римської колонії. В 15 році перед нашою ерою там був римський табір, який пізніше розрісся в цілу колонію Ulpia Traiana, яка проіснувала від 105 року нашої ери аж до IV століття.  До сих пір збереглися залишки оборонних мурів і брама. Звичайно, що матеріал мурів місцеві мешканці активно використовували для свої потреб, зокрема з нього був побудований костел в Ксантені. Вже ближче до нашого часу залишки законсервували і почали відновлювати первісний вигляд міста. Звичайно, що не всі будівлі, але найбільші з них, а також мур навколо, амфітеатр і міські брами. Виглядає цей Археологічний парк Ксантен грандіозно, займає площу під відкритим небом понад 2000 м.кв., і його однозначно треба хоч раз відвідати.
Колонія оточена муром, ввійти в музей можна через брами, заплативши за вхід.
Тут я зробив фотографію макету відреставрованого міста:
Походивши хвилин 5, ми зрозуміли, що від огляду такої здорової території наше 2.5 річне дитя загнеться, але вихід знайшовся - візочок, який можна було позичити у адміністрації. Він нам дуже вберіг сил і нервів. На нього зразу були закинуті всі наші речі, Оріяна зручно вмостилася серед тих всіх бебихів і тільки кілька разів вилізала з нього, щоб на щось подивитися. Візок тягнули всі по черзі, а що нас було п'ятеро, то не сильно змучилися.




Родзинкою Ксантена є, безумовно, амфітеатр. Відреставрований, по ньому можна ходити, бігати, роздивлятися околицю, просто відпочити:

Що порадувало, так то наявність на території великого дитячого майданчика для малих діток і кілька атракціонів для старших дітей. Ми мали з собою канапки, але явно не розрахували і добре, що на території є кілька ресторанчиків, де можна було перекусити.




Місто було розбито на квадрати-квартали, розділені вулицями. Це все було відкрито, на місці кварталів росте травичка, а вулиці засипані щебенем і по них можна ходити.


Відпочиваємо

На деякі брами можна залізти досить такими крутими сходами, але там гарний краєвид, тож ми дружно туди поперлися, причому дитя наше було поперед нас:
На території кожну пам'ятку описано в інформаційних таблицях, що дуже спрощує екскурсію без екскурсовода:
Оріяна бігає по мурах:

Територія гарно задбана, зранку ще багато людей не було і можна було поробити фоти без людей:
Вигляд на амфітеатр з міського муру. Збоку макет велетенської пращі.


В галереях амфітеатру в нішах влаштовано покази для дітей, різні сценки та відео на вмонтованих екранах:









Приблизно посередині головної вулиці стояв будинок, в якому, як виявилося, було купа цікавих атракцій для дітей - ігри! Стародавніми іграми на столах з описами і правилами була заставлена велика кімната, де маленькі і великі відвідувачі з задоволенням пробували грати:
Ця штука мене страшенно зацікавила, це залишки оригінального акведуку. Стародавні римляни були піонерами різних технічних рішень, і це одне з них:
Табличка з описом:
А це піч, в якій влітку, коли великий наплив туристів, випікають смачні булочки і хліб:




Цей макет показує, які будинки колонії було відреставровані. Вони позначені червоним кольором:
В цьому шатрі міститься ремонтна майстерня, де на той час, лютий 2015, почали реставрувати римський корабель. На фотографії видно початок роботи, зроблене днище.
Ще на території парку міститься великий музей стародавньої історії, побудований на місці римських термів. Музей містить дуже цікаву колекцію речей, знайдених під час розкопок. З будівлі музею можна перейти на територію термів, над якою побудовані підмостки для огляду залишків басейнів. На жаль, батареї у нас сіли, і ніяких фоток не вдалося зробити.

вівторок, 26 січня 2016 р.

Вирішення проблеми скачків пульсу в пульсометрі

Після купівлі пульсометра-трекера Nav Master II пройшло вже майже 3 роки, і от недавно появилися глюки, а саме часом ні з того ні з сього пульс почав скакати до 230-250, це могло статися на початку запису треку, могло десь всередині, а часом просто стабільно 230 ударів на хвилину були протягом всієї траси. Спочатку я грішив на нову прошивку від NX990 GPS Cardio Trainer Watch, яку взяв тут. На жаль, відкотитися на попередню версію firmware немає можливості, тому про всяк випадок вирішив перевірити інші опції, які потенційно могли впливати на неправильну роботу датчика пульсу. Звичайно, я в цьому питанні не піонер, постійно більшість відразу або ж за деякий час мають проблеми з нагрудним сенсором. Здебільшого це проблеми, спричинені електромагнітним випромінюванням від ліній електропередач або від інших джерел, яких є повно (на це не має ліків), або від забруднених контактів (треба промивати регулярно), або від втрати контакту в самому нагрудному паску. Ну ще може бути погана батарея, але це очевидно, і статична електрика від синтетичної майки, але в останньому випадку покази внормовуються після просякання майки потом. Про ці всі проблеми детально описано в цій статті і в пізнішій. Маючи тестер, легко можна перевірити стан гнучких контактів в поясі, з цим в мене проблем не було. Пульс скакав навіть в місцевості, де взагалі і близько не було джерел випромінювання, і контакти я регулярно мию. Це все наводило на думку, що щось не так всередині нагрудної коробочки з сенсором. Я був розігнався розбирати її, але при цьому довелося б розтовкти її молотком, і потім чортзна як зібрати докупи. Цей варіант відпадав. І тут я згадав свій підлітковий досвід зі всякими радіо-платами і втопленими телефонами, закралася думка - а може це просто волога попала всередину??? Ну дійсно, пояс постійно на грудях, я потію. Хоч герметична кришечка і розташована з другого боку, але майка на грудях просякає потом і щільно прилягає до датчика. Далі, під час миття контактів волога спокійно може попасти на кришечку. А за три роки гумка під кришечкою вже не тої якості, як була спочатку... Це була думка, яку було легко перевірити. Достатньо промити плату всередину коробочки ізопропіловому або етиловому спирті і дуже добре висушити, так як це робилося з моїми кількома втопленими телефонами. Побіжний огляд не показав слідів іржі чи краплинок вологи, але поле зору все таки було обмежене, я не можу роздивитися всі нутрощі датчика. Реалізація плану зайняла день, треба було купити спирт. Далі витягнув батарею, залив всередину трохи спирту, побовтав, вилив, потім ще раз, вилив, добре витрусив залишки спирту і поставив на теплу батарею. Довелося відкрити вікно, але вдома і так нікого не було цілий день. За чотири чи п'ять годин з коробочки  вже не було чути ніякого запаху, ще годину про всяк випадок потримав на батареї. Хвиля правди: ставлю батарею на місце, закриваю кришечкою, зверху наклеюю скотч. Одягаю пасок, включаю пульсометр, синхронізую з сенсором і з задоволенням спостерігаю появу мого звичайного пульсу. Тестую кілька годин, час від часу зиркаючи на покази. Перед тим пульс починав рости вже через кілька хвилин, зупиняючись на 250. А зараз пульс прекрасно себе поводить, підтверджуючи правильність моїх міркувань.
Можливо стаття комусь стане в нагоді, можливо не все так погано з датчиком пульсу. Завжди варто попробувати всі варіанти.

субота, 16 січня 2016 р.

LIRC на супутниковій карті Prof Revolution 7500 DVB-S2

Собі на пам'ять, і може комусь стане в нагоді. Посилене риття інтернету не дало ніякого готового рецепту, довелося самому придумувати. Карта Prof Revolution 7500 купляється в комплекті з пультом. Для налаштування LIRC для карти Prof Revolution 7500 потрібно мати  конфігураційний файл і знати, який пристрій потрібно вказувати для демона lircd. Конфігураційний файл я згенерував і помістив тут. Для пристрою достатньо виконати команду

cat /proc/bus/input/devices

і знайти там подібні рядки:

I: Bus=0003 Vendor=3034 Product=7500 Version=0000
N: Name="IR-receiver inside an USB DVB receiver"
P: Phys=usb-0000:00:1d.7-5.1/ir0
S: Sysfs=/devices/pci0000:00/0000:00:1d.7/usb5/5-5/5-5.1/rc/rc0/input2
U: Uniq=
H: Handlers=kbd event0
B: PROP=0
B: EV=100013
B: KEY=3000000100c0000 34301100000000 0 100000 408000000800 8e168000000000 ffc
B: MSC=10


З цього робимо висновок, що карта очікує сигналу на пристрої /dev/input/event0 (або ж /dev/input/by-path/pci-0000\:00\:1d.7-usb-0\:5.1-event-ir). Далі все просто.
Файл /etc/lirc/lirc_options.conf (все далі для Archlinux, але не мало б відрізнятися від інших лінуксів):

# These are the default options to lircd, if installed as
# /etc/lirc/lirc_options.conf. See the lircd(8) and lircmd(8)
# manpages for info on the different options.

[lircd]
nodaemon        = False
driver          = devinput
device          = /dev/input/by-path/pci-0000:00:1d.7-usb-0:5.1-event-ir
output          = /var/run/lirc/lircd
pidfile         = /var/run/lirc/lircd.pid
plugindir       = /usr/lib/lirc/plugins
permission      = 666
allow-simulate  = No
repeat-max      = 600
#effective-user =
#listen         = [address:]port
#connect        = host[:port]
#debug          = 6
#uinput         = ...
#release        = ...
#logfile        = ...

[lircmd]
uinput          = False
nodaemon        = False

[modprobe]
#modules        = [lircd_dev, lirc_sir...]


У теку /etc/lirc/lircd.conf.d ставимо файлик ProfRev7500.lircd.conf, вмикаємо демон lirc і запускаємо його:

systemctl enable lircd
systemctl start lircd

Потім запускаємо в терміналі irw, натискаємо якісь кнопки на пульті і переконуємося, що все працює (або не працює :) ):

irw
0004000400000099 00 KEY_OK ProfRev7500
000400040000009f 00 KEY_EXIT ProfRev7500

Тест термобідона Elite Deboyo 500 ml 12H

Хочу написати короткий відгук про термофлягу Elite Deboyo.
Відразу хочу сказати, якщо комусь вдасться десь трафити на неї на розпродажі - беріть! Вона вартує того. Ціна її коливається біля 25-35$, але на розпродажі можна купити і за половину ціни, що мені якось вдалося.
Отже, фляшка в хаті. Мені зразу сподобався вигляд. В упаковці під фляшкою виявилася ще одна кришечка, така як в термосі. Мене цікавив зимовий аспект їзди на ровері, тому експериментував з кришечкою для їзди на ровері, тобто з дзьобиком для пиття. Дзьобик просто відкидається одним пальцем, і так само закривається, лягаючи в паз в кришці. Правда, в мене виникли сумніви, чи під час їзди по болотах і снігах він не буде забруднюватися... але побачимо на практиці. І на практиці не було ніяких проблем. Мене цікавило зберігання тепла. Вимоги були такі: спад температури від 80 до макс 20 градусів протягом 2-2.5 годин при зовнішніх температурах від -10 до 0. На балконі градусник показував -1, якраз нормально, хоч бажано було менше. Скип’ятив воду, налив в флягу, закрутив і виставив на балкон, наставивши таймер на 2 години. Вся стальна поверхня фляги залишалася холодною, лиш пластмаса кришечки потепліла. Вже це вселяло надію.
Отже, пройшло 2 години. Відкриваю фляшку, без особливих остерігань запихаю палець і з криком витягую - натуральний кип’яток! Закриваю, ставлю знов на балкон. Чорт, ще раз дивлюся на упаковку, де зауважую малюнок-графік температури від часу. Згідно з ним, від 100 до 50 градусів має охолоджуватися через 12 годин. Хм, подивимося. Поставив таймер на 10 годин. Серед ночі мені запікав будильник на телефоні. Позіхаючи, іду витягувати фляшку з балкону. Відкриваю, вже з пересторогою пхаю палець - вода гаряча, обпікає! Іду міряти кімнатним градусником, там якраз шкала має максимально 50 градусів. Стовпчик скочив до 43 градусів! Капець, ідеальна фляга! Не збрехав виробник! До речі, вночі було -2 на дворі.

Вердикт: кращої фляги для зберігання тепла мені ще не траплялося.

Google Analytics