неділя, 10 серпня 2014 р.

Oravice i Oravská priehrada 9-10.08.2014

Цю поїздку планувала дружина, натхненна попередньою вилазкою, і, мушу визнати, в неї це вдалося. План був такий: (перший день) приїхати на місце, в хату, заброньовану перед тим, скинути речі, потім поїхати розвідати кемпінг біля Oravská priehrada, покупатися, вернутися назад, сходити в Меадр Парк, годину посидіти в термальній воді, піти спати; (другий день) поїхати знову в Oravská priehrada, сидіти там до вечора і вже звідти їхати додому, так щоб ще нормально виспатися і в понеділок вирішувати від ранку свої справи. Як правило, погода вносить свої корективи, але це, можливо, навіть було на краще.
Почалося все з пошуків хатини, де б заночувати. Шукали в Oravice, щоб було близько до Meandrpark. Для цього використали словацьку вебсторінку http://www.megaubytovanie.sk, де вибрали хату Софія. Вибір був просто в точку, хата була нова, всього на всього другий сезон приймала постояльців, і, відповідно, була верхом сподівань Іри. Був, правда, прокол, кординати GPS були подані фіг знає де, я намотав ще 10 км, розшукуючи цю халупу, але в кінці кінців, розпитавшись, втрафили. Так вона виглядала:


 Була перша дня, господарі робили порядки, ми швиденько розпакували речі, взяли все необхідне і поїхали на Oravská priehrada, що було 30 км від цього місця. Кемп був не такий нафарширований, як на Ліптовській марі, але перевагою його був пляж з пологим беріжком. Ми під’їхали на паркінг біля дороги, взяли велосипеди і трохи проїхалися до кемпінгу. Там заплатили 2 євро за вхід на пляж і розкошували до 18 години. На диво навіть після двох днів дощів вода була напрочуд теплою.
 

 Оріяна мала вдоволь простору для гонитви по беріжку, хляпанням патичком по воді, спостерігання за табунцями рибок і киданням камінчиків в воду.

Пляж полого спускався в воду, де було мілко, пісочок з дрібними камінчиками приємно ніжив ноги.
 Що казати, на зворотній дорозі ляль просто вирубався в кріселку :-)
 Наступна точка була Мендр Парк, де після 18.30 можна було купити годинний вхід (до 18.30 можна купити тільки тригодинний вхід)
 Мала, яка перед тим проспалася в машині, явно себе почувала дуже добре.
 

 Звісно, після такої кількості води страшенно хотілося їсти. Зразу на території аквапарку була піцерія, де нам 25 хв пекли нещасну гавайську піцу. Нас всіх, разом з Оріяною, трафляв шляк, але що вже поробиш, замовлено вже...
 Піца була така собі, наступного разу ноги моєї там не буде більше. Цікаво, що ще кілька років назад там був милий ресторанчик, де їжа була дійсно дуже добре. Але з часом все скурвлюється, на жаль.
 Стомлені, полягали спати. Оріяна без казочки задрихла відразу, та і ми теж :-)
Ранок наступного дня виявився жарким. Пів 8 Оріяна нас підняла на рівні ноги. Попила молока, ми влупили по канапці і пішли розвідати роверові шляхи. Ще як ми під’їжджали, я запримітив роверову доріжку вздовж річечки. От нею ми спочатку і поїхали. Вона була недовга, 2 км в одну сторону. Але це був ранок, приємна прохолода від річки і сонце чудово впливали на наше самопочуття, Оріяна пробувала клювати носом, а Іра тащилася тим, що вона їде на ровері.

 Кілька доріжок вели в гори, ми поїхали однією з них. Оріяна перший раз в житті побачила живу корову, яка паслася на луці.


Поїли трішки малинки

 Трохи побродили по гірській річечці. Вода була страшенно холодна, але трохи ноги можна було потримати.

 До 12 ми мали виїхати, тож вернулися назад до хатини, і тут небо захмарилося, і влупила конкретна гроза, з блискавицями і громом. Падало десь з годину, яку ми провели на ганку біля торб.
Трохи перестало падати, на Оравску Преграду не було сенсу їхати, то ж поїхали знову в Меандр, де купили 3-годинний вхід.
Через дві години Оріяна вже мала досить тої води, ми ще трохи полазили і нарешті виперлися, задумавши десь перекусити перед дорогою. В цей ресторанчик ми колись вже заїжджали, заїхали і тепер. Їжа була смачна, але мало, як на нас після 3 годин води :-)
Оріянка ще трішки побавилася на майданчику



всілися в машину і поїхали нарешті додому.

Підсумування:
Оравска преграда - це саме те, що нам потрібно з малою. Кемпінг може гірший, ніж біля Ліптовської мари, але виграє пляжем, та і ближче.
В Оравіцу можна їздити не тільки влітку, там спокійно можна знайти, чим зайнятися, і восени. Наприклад, полазити по гірських стежках по Татрах, поїздити ровером, а під кінець дня поніжитися в термальній воді.

Витрати:
Проїхали 310 км
Ніч в хаті коштувала 10.50 євро * 2 особи = 21 євро
Вхід на пляж в Оравській Преграді 2 євро
В перший день в корчмі їда 12.40 євро
Піца в Меандрі 9.39 євро
Меандр парк перший день 7 євро/год * 2 особи=14 євро
Меандр парк другий день 14 євро/3 год*2 особи=28 євро
Ресторан перед від’їздом 19.40 євро

Разом 106 євро плюс пальне. Трохи зажирно, але день народження дружини буває раз в рік :-) Колись давно, на її 30-річчя, ми теж відмічали - залізли на її першу в житті гору (Sarnia Skała), а під кінець купалися в термальних басейнах.

понеділок, 4 серпня 2014 р.

2 дні на Ліптовській Марі (Liptovská Mara) в Словаччині

Як завжди, спонтанний виїзд. Ідея виїзду була подана нашими знайомими, ми відразу сіли шпортатися в неті, шукати відповідний кемпінг. Було три точки: кемпінг біля термальних басейнів в Оравіце MeanderPark, кемпінг Tilia Camp Gäcel в Dolný Kubín і кемпінг Mara Camping. Вирішили їхати в останній, він був найдальший від нас і на березі величезного водосховища Ліптовска Мара (Liptovská Mara). Ми виїхали в п’ятницю в 6 вечора, зранку до нас мали долучитися знайомі. Швидке збирання, закидання всього необхідного спорядження, що вже кілька років чекало свого часу в пивниці.. Давно ми вже не їздили, певні життєві негаразди і потім народження Оріяни вибило нас з колії. Отже, зібралися і поїхали. Ненавиджу їздити Словаччиною з її обмеженнями швидкостей і поліцаями в майже кожному селі. Це ще була п’ятниця вечір, і їх було особливо багато. Погода явно не радувала, але як їдемо то їдемо. Добралися аж пів 10 вечора. Швидка реєстрація в рецепції і рушили на пошук місця під палатку. Людей купа, темно, якесь місце знайшли. Під ногами чавкало, від сусідів дізналися, що від обіду лив дощ. Сяк так розклалися, швиденько надув матрац, розстелив, швидкий перекус малій, мала відрубалася і ми ще поодинці розвідали територію. Кемп огороджений, на руку і палатку чіплялася стрічка-ідентифікатор, під скло машини теж картка. Час від часу проходила охорона з ліхтариком. Був душ (холодний), кухня, туалети, питної води вдосталь, можна було підключитися за окрему плату до струму. Зранку мала зробила нам пробудження в 6. Небо затягнене хмарами, сиро, темно. Забули похідний столик вдома. На нашому старому балоні з газом Іра зробила малій манку, Оріяна поїла і почала розвідувати табір. Я вже хотів дзвонити знайомим, щоб не їхали, але мене стримала Іра.


 Біля 9 ранку почало розвиднюватися, проклинилося сонце, стало веселіше. Народ потроху почав збиратися їхати далі і ми перетягнули палатку в більш стратегічніше місце - до столика.
 Під’їхали знайомі, сонце вже так серйозно почало припікати, і ми потягнулися на пляж. Оооо! Це було супер. Вода, як виявилося, не встигла вистигнути і ми позалазили в неї. Який то був кайф!
 Оріяна бігала по берегу, кидала камінці в воду, море щастя.
 Краєвиди просто шикарні,постійно радували наше око
 На території було два надувні басейни, де були для старших дітей атракціони: дитячі водоцикли, човники, кулі. Коштувало 15 хв 2 євро, ми дурно віддали їх. Мала більше 2 хв не витримала, як не як ще 2 років нема, але за то рвалася в басейн плавати, а це було заборонено. Чесно кажучи, краще б зробили басейники з мілкою водою для дітей і мамів, було б більше користі, най і за 2 євро...
 На території є кілька місць для вогнищ, де ми пекли ковбасу.
 Пляж піщано-кам’яний з мілким каміннячком. На пляжі здибали пару з Києва, які верталися з Італії, які радо відреагували на нашу українську, самі підійшли і ми мило поспілкувалися. Пізніше зустріли ще одну пару з країни заклятого сусіда, які вдавали, що нас не бачать і не чують :-)
Буйки досить далеко, можна було доволі наплаватися, бо часом ті буйки так близько ставлять, що і розігнатися нема як..
Іра розсікає воду:



 Моя студентська двомісна палатка вже своє відслужила. Хоч і дала нам притулок, але Оріяна псіхувала, що їй мало місця, вона не може стати на повний ріст і закатала нам істерику. Ледве заснули її і ще кілька годин посиділи з пивом і вином за столиком. Наступний ранок був жаркий, сонце світило так як має бути. Ми  потроху складалися, наші знайомі мали вже виїжджати, ми ще лишилися до 12 і пішли на пляж.

 Сходили ще раз на пляж, я на тому ранішньому сонці конкретно обгорів. Поскидали все і поїхали. І напевно вернемося ще не раз.

Підсумовуючи:
Перша далека вилазка з дитиною вдалася.
Треба поміняти палатку, докупити ще один балон з газом.
Після приїзду був оновлений список необхідних речей для кемпінгу.
3-4 години Оріяна спокійно їде в машині, більше вже ні, треба зупинятися.

Три кілометри від нас був один з найбільших аквапарків в Європі Tatralandia, ми поїхали до нього, але Оріяна заснули в машині і ми поїхали в Tesco. Знайомі таки пішли в нього і пожалкували: величезні черги, розраховано вже на зрілих дітей і дорослих. Перед тим сусіди-поляки відраджували нас іти туди з малою дитиною, і це було слушно. Добре, що наші знайомі передзвонили також нам і розказали обстановку, так що ми спокійно зробили закупи і вернулися на пляж біля кемпінгу.

Витрати:
Біля 400 км було проїхано, на дорозі назад ми ще заїжджали подивитися і оцінити інші кемпінги.
15.40 євро за нас двох і машина (мала безплатно) на 2 ночі = 30.80 євро
2 євро за атракціони для Оріяни
35 євро поїсти на трьох в ресторані
біля 40 євро на закупи всякої фігні в ближньому супермаркеті Tesco (сири, Kofola (чеський бренд солодкої води з травами, типу Coca-Cola), вино, пиво, вода мінеральна, хліб, булочки, салямі, етс.)

четвер, 17 липня 2014 р.

Форт 31 "Święty Benedykt" (Святий Бенедикт)

Якось несподівано під час вчорашньої поїздки я виїхав до ще не звіданої мною місцини. Вірніше, будучи не раз на пагорбі Кракуса, я з цікавістю приглядався до зелених заростей на протилежному боці Алеї 29 Листопада, але особливих кроків в тому напрямку не робив. Це ж треба, щоб, в’їхавши в якусь непомітну стежечку парку на Подґужі, я виїхав просто на дороговказ, якими втикані всі більш-менш визначні об’єкти Кракова:
Ха, мене занесло на Форт 31 Святий Бенедикт! тут є також, відповідно, короткий опис траси і об’єктів, які тут знаходяться:
Вже трішки вечоріло, але форт ще добре проглядався в через залишки дня:
Сам форт з боку цивілізації, тобто зі сторони житлових будинків, огороджений сіткою. Як підказував досвід, з іншого боку, де було урвисько зі сторони старого Підґужа, сітки або не мало б бути, або там десь можна було пролізти. Міркування виявилися правильними, зробивши кілька фот-панорам Кракова, я проліз через діру в сітці на територію форту.

Форт дуже нагадує бастіони львівської Цитаделі. Така ж округла форма, бійниці. Історія каже, що форт був збудований в 1853–1856 роках, а назву дістав від костелу Святого Бенедикта, який збудований неподалік. Взагалі отаких круглих фортів, що збереглися, є тільки три. Цей - один з них. Горби, на яких він міститься, називаються пагорбами Лясоти (wzgórze Lasoty). Форт мав охороняти Львівський Тракт і поле, що сполучало колишнє Подґуже з Краковом.


А це ось вигляд на пагорб Кракуса. Незважаючи на пізню пору, на ньому ще товклися люди.
На превеликий жаль, мій телефон в темноті не робить добре фотографій, та і я спішив вписатися в свій ліміт часу на поїздку, тому фоти вийшли ніякі. Однак на сторінці, присвяченій фортам Кракова, є кілька фот форту не тільки ззовні, але й внутрішніх будівель. Цікаво б було поїхати туди восени, коли форт буде оголеним.
Так виглядав мій маршрут: